Жид росказував, що перші свята великодні сам Бог справляв. І с пшеничної муки питльованої росчинив паску і поставив на столі. По тому росчинив з мараманьскої(?) муки для великих панів і поставив на постелі. А для шляхти — росченив з пшеничної разової і поставив на лавці. А для мужиків — росчинив з ґрису; не було де, — то поставив під постіль. Прийшла свиня та й ззіла ту росчину. То Бог показав мужикам свиню і каже: „От дивітся! росчинив-им для вас паску — і свиня ззіла“. Мужики зловили і зо злости впхали в писок хрін. То пам'ятку і тепер роблят, щоби вони в ночі не ззіли паски.
Був собі чоловік. Мав в полю траву, і на тій траві була грушка, де під тую грушку ходив святий отец Миколай з своєми вовками і розпорадзував ними, кого вони мают ззісти. І виходит той чоловік на другий день до тої трави. Дивится, же щось му дужи траву потолочило. Та й каже: „Чикай! піду я на другу ніч і дізнаюся, що́ то так толочит“. Прийшло вечер, повичерав він, і пішов він до свої трави. Виліз собі на грушку і сидит. Прийшло вночи, приходит святий отец Миколай із вовками і розказує їм, котрей що має ззісти. І всі се поросходили, іно сє їден лишив кривий і каже: „Отче святий! а я що буду їсти?“ А святий Миколай каже до него: „Ти маєш чоловіка возде на грушці, — то єго ззідз“.
Як горопці позбираются на терня де, то всьо чірікают: „Жив, жив!» То через тоє, що Бог їх прокляв. Як Христа мучили, і поклали на хрест, то вже всі думали, що не жиє, а вони всьо: „жив, жив!» Доти кричали, аж вмер, і через тоє їх прокляв. І на святу Покрову дітько їх мірає ґелетками: що стрихульцем зсуне, то і летит множитися, а що в ґелетці, то то єго десятина. Через тоє їх так мало на зиму лишаєтся. А то, коби не брав чорт десятини, то вони світ би вкрили.
Єдна дівка пішла в ліс по дрова. Зайшовши далеко, заблудила і не могла попасти на дорогу. Досит, що всю ніч блудила, аж над ранком попала на якусь діру в землі і всунулася таменька. Аж ди-
