другого вбив. Бог за теє розгнівався, і як зробив місяць — та й так, як єден другого тримав на вилах, заніс на него і поставив на місяцьови. І вони єден другого будут тримати на вилах до кінця світа.
Бо то разу їдного пішла ґосподиня до ґосподині вогню [просити]. Вона дала єї, і вона пренесла додому. Али вдома ще був той вогонь; но взяла і запалила того, що пренесла. А той домашний був в кутику і обзиваєся до чужого: „А тобі, каже, добре в твої ґосподині?“ Чужий каже: „Ай, де там добре! Мині така біда: вона мене ані не обмети, ані холоду до мене не преставит! А тобі добри в твої?“ — „Таже добри: вона мині холоду представит до мене, перехрестит і обметит“. — „Ну, коли ж так тобі добре в твої ґосподині, то я буду ся в свої женити на виликодні свята“. Так чужий каже, а домашний питаєся: „Як же ти ся будеш женити?“ — „О, як! будеш видіти“. Прийшли виликодні свята, люди нисут паски до церкви, а тої ґосподині занявся дім, і гет всьо згоріло. — Тепер кажда ґосподиня, як покидає палити, повенна зараз перехрестити і представети води і замести, бо вогньови без води тяжко бути.
Був то собі чоловік, і тре єму було іти до міста. Іде, али надибає на полю вогонь. І приходит туда і каже до вогню: „Дай боже добридинь, брати!“ Вогонь ся обзиває до него: „По чім я тобі брат, що ти мени кличиш братом?“ Той чоловік каже: „Ни по чім, так я собі сказав!“ — „Ну, коли ти так сказав, то я прейду до тебе в госьці на самі виликодні свята, аби-сь ся мав на поготові“. І той чоловік прийшов додому і сів собі на лавці і думає. Жінка ся єго питає: „Чого ти такий смутний?“ Він єї нічого ни каже, тілько думає. Али знаєти, як то жінка і чорта би підійшла! як зачала коло него — і той єї признався, що „я, каже, ішов-їм до міста і надибав-їм вогонь і сказав-їм єму: помагай-бі, брати. Він мені відповів: почім мене кличиш братом? І сказав мині, щоби я ся мав на поготові, бо прийде до мени в гості на самі виликодні свята“. Жінка каже: „Чикай! ни журися! іди до пана і попроси добри, щоби він тобі позволив набрати гною з єго току сто фір“. Той прийшов до пана і зачав просити, і пан єму позволив взяти. І той взяв той гній, вивіз на своє поли і поклав в дві стирті, і вийшов на виликодні свята на поле. І дивится: аж ту іде так, що аж іскри сиплят. Приходит до него і питаєся: „А де твоє обісьтя?“ Той чоловік каже: „А от воно!“ І той
