Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вогонь, як ся запалив, то гет всьо вигоріло, аж ще на сім локот земля вигоріла. І як вже всьо випалив — і каже: „Ну? будеш більше мене називати братом, чи не будеш?“ — „Нє, вже більше ни буду називати братом!» О, як то ни годится ніколи казати вогньови: „брати!“, бо вогонь ни нам брат.

19. СОНЦЕ, МОРО3 ТА ВІТЕР [л. 411 зв.]
(„Сказка, що подорожний чоловік сказав 3 чоловікам «добридень», і они сварилися посля“).

Ішов подорожний, побачив трох чоловіків коло дороги і сказав їм „добридинь“, і поминув їх. І вони стали ся сварити, котрому він сказав, і дігнали єго. І кажут: „Чоловічи! котрому ти із нас добридинь сказав?“. А він питаєтся: „Що ви за їдні?“. Їден каже: „Я сонце“, другий каже: „Я мороз“, а третий каже: „А я вітир“. — „Ну, то я вітрови сказав“. То сонци каже: „Я тебе в жнива спалю“. Вітир каже: „Ни біся, я холодний буду повівати і буду тебе охоложати“. А мороз каже: „Я тебе зморожу в зимі“. Вітир каже: „Як я ані повійну, то ти підеш шпарко, мо й ся загріїш“.

20 ЛЮТИЙ ТА ПАЛЮТИЙ (БЕРЕЗЕНЬ) [л. 415 зв.]
(„Сказка, що Лютий до Палютого в гості їхав“)

Лютий Палютого запросив до себе на вісіля. — Лютий питався: „Чим же до тебе їхати? коли ти не статечний?“ — „Ну, возьми з собою: віз, сани і човен“. І він тим способом доїхав, бо, де було болото — возом, а де було снігу — то саньми, а через річку — човном переїхав.

 

 
ДОДАТОК ДО РОЗДІЛУ І.
Записи 1850-их рр. Степана Руданського у с. Хомутинцях Вінницького повіту[1].
а) МІСЯЦЬ [л. 229 зв.]; до № 17

Два брати поїхали уночі по сіно, та й на полі й посварились. Пішла сварка, а з сварки пішло і до бійки. Брати за вила, та їден другого, — так на вила й підхопили.

А Господь із неба і каже: — „Коли то вже брат брата взяв на вила, то нехай же вони ходят по небі, поки світа та сонця!“ І освітив їх та й пустив на небо, то ото й тепер на місяцеви знати, як вони взялися на вила.

б) ПІДЗЕМНАЯ РИБА [л. 229]

Земля стоїт на морі, а щоб вона не впірнула, то Господь ї сотворив такую великую рибу, та й сказав єї підпирати землю. Отож-то тая риба і тримає на собі землю, і як зболит єї їден бік, вона обертаєтся на другій; і як вона обертаєтся, то ото й земля трасеться.

 
  1. Подаються за Руданського автографом, що належить акад. А. Е. Кримському.