палях. І каже: „Ну, кроть твую маму з такими котами, що вони ни потопилися!“ А тії коти собі до него обзиваются: „А кроть твую маму з такими котами, що вони ни потопилися!“ І поскакали в воду.
Бо то їхав козак із міста вирхом, і мав баті[г] довгий, і кінь добрий під ним, і сам ни трус. І їде, здибає на дор[оз]і крулика. І як відвинув руку, як свисни батогом того крілика, аж ся той крілик пирикинув, і по тому зробився чоловік з того крулика. І як зачав того козака водити, то так єго змучив, що той на другий день то насилу приїхав додому, і по тому штире ниділі відлежав.
Іванківскі мужики с тягою їхали через Ямпольчик Волиньскої губернії. Стали коло ставу, наповати худобу. Дивлятся: на опусті ходит якись пан, гарно вбраний. Питаєся: „Звідки ви, люди?“ — „З Проскурова, пане!“ — „А що, у вас городничий — Носалевский?“ — „А він, пане!“ — „А справник такий і такий?“ — „А він, пане!“ — „А страпчий такий і такий? Ну, знаю я їх: то мої знакомі“. І бух в воду, ніби втопився. Ті хтіли рятувати, але тамтейші люди кажут: „Не руш, бо пропадеш! То не пан ніякий, але сам чорт. Він часто теє робит, і хто хоче рятувати єго, то вже не вийде звідтам живий“.
Раз фірман їхав через їдно сило. Але тут з-за коршми вибігає якись пан, добре вдягнений, і каже: „Вези мене до ставу, а хутко, бо оньде фірман коні наповає і скоро виїде з води. Дам я єму! Ней ся не хвалит, що сильніщий від мене! Я за ним п'ять миль приїхав, а тепер поборемся!“. І тілько що доїхав до ставу, десь пана не стало, а на другій стороні фурман впав в воду, і тілько бульки поставали. Так ся бороли, але чорт таки втопив єго.
В Коритні в 1858 году случилось от що. Мужики напивалися в коршмі, але єден вийшов на двір проходитися. І, попід сило, здибає єго якись панок і каже: „На, випий отсе, — лутше від горівки!“ Той випив, похвалив, а той каже: „Іди ж додому, не каже нікому нічого, а за три дні готовися на смерть!“ Той від того стверезився. Дивится: нема нікого. Прийшов додому, росказав жінці і вже слабим став так, що і піп сповідав. А за тим паном розіслали скрізь
