тілько, щоби єму дав звітки жити. Взяв кавалок полотна небіленого, тілько що від ткача, і, около опівночі, пішов на роздорожа. Вийшов недалеко фігури, відступив три кроки назад і начав кричати: „Грицю безп'ятий! Ходи до мене!“ Так три рази казав, і за третим разом явився му чорт. Питаєся: „Чого ти хочеш?“ — „Хочу тобі душу записати, дай тілько гроший, щоби-м був богатий!“ — „Який ти дурень! Хочеш, щоби я покинув палаци, а ішов до твої кучі? Не хочу! Я не можу настарчити панам гроший, а не то таким лайдакам, як ти!“ І зник. Але в кілька час написав му щось на притулі, такого, що ніхто не міг і розібрати, і на припічку впаскудився такою смолою, що смерділа на всю хату.
Був то такий жид, і він жинився. І єго пирибігло дві жидівки: крива і сліпа, і кажут: „Сватай мене!“ А та собі: „Сватай мене!“. І він криву [взяв], а сліпу оставив. І на вісіля варила [вона] пироги і кождому дала по три, а чортови [буде] п'ять. Вийшла на двір, свиснула — прибігло два чорти: кущий і з фостом. І жидівка солонину топит, і тії пироги поставила на стіл, і коло тих пирогів сама стояла. І чорт вхватив за пиріг, а вона очи випарила. І він на їдно ся око дивит і каже: „Привидіт мині тую жидівку, що вона вочи випарила!“ Привели єї, взяли єї бити, і розчіпчили, і єї їдно око [вибрали], а їдно лишили.
Бо то був мужик дуже набожний. Прийшов в неділю до церкви і купив свічочку і засвітив пирид святим Ніколайом. Али дивится: за дверми намальов[ан]ий чорт. І він пирид чортом засвітив, і каже: „Бога ни гніви і чорта ни драж[н]и“. І по набоженьстві пішов собі додому. І по вичері положився спати, і єму присн[ил]о, що чорт прийшов до него і каже: „Що ти, чоловічи, варт за то, що-сь мині засвітив свічку? Відколи світ стоїт, то мині такого пошанівку ніхто ни зробив! Ходи до ліса, я тобі надгороджу!“ І мужикови показа лося, що він ни сплячий — іно аби піти до ліса. Прийшли до ліса, і він єму показав котел гроший і каже до него: „Ти зараз ни забериш, али піде по жінку, то собі пириносити за ніч“. І мужик каже: „Коли я ни трафлю! Хіба зачикай, то може мене завидиш!“ А він каже: „Я ни маю часу ту чикати, али ти собі постав знак!“ Мужик каже: „Який жи я знак положу, щоби я пізнав?“ Він каже: „Зробе своє, то будиш знати, де воно, бо буде смирдіти, і до гро ший дійдеш. І то скоро значе, бо я зараз іду!“. І той мужик на-
