пнявся, аж стогне: своє робит в постіль. Жінка почула, будит єго, каже: „Що ти робиш, дурний? Ни вийдиш на двір?“ А той каже: „Цить, цить! Буди тобі, буди і мині, і нашим дітьом!“ І як єго жінка розбудила, і він побачив того, і каже: „Сто єго маму! Тото чорт мині так за свічку надгородив!“
Бо то було двох братів: їден бідний, а другей богатий. І тому бідному вродилася дитина, і він пішов до свого брата богатого і каже: „Брати, ходіт потримаєти мині до христу дитину“. Той каже: „Я піду, али до тебе до хати ни прейду, іно винисіт мині на двір!“. І той єму взяв і виніс на двір. Він пішов до церкви, охристив, приносит знов до свого брата бідного і пукає в вікно, щоби хто собі вийшов і дитину [забрав]. Брат почув, вибігає, взяв дитину і просит єго до хати, — а той богач пішов додому. Ну, вже на святий вечер бире і нисе бідний до свого брата вечеру. Приносит. Брат сидит за столом і каже: „Я ни хочу твої вечери, ниси собі до чорта!“. І той вийшов і зайшов до пустої коршми і сів собі і сидит. Ось ту прилітає трох чортів і говорат собі: „Хтось нам вечеру приніс!“ І чорти дали єму за тоє много срібла і злота, і той пішов додому, і лутше розжився, як єго брат-богач.
Бо то було двох бра[тів]: Нікола і Іван Назаранскі. І Іван був бідний, а Нікола богатий. І в Івана були діти. Іван просит у Ніколи хліба, а той ни хоче [давати]. Али на святий вечір Іван каже: „Понесу я, жінко, до брата вечеру“. І той Іван бире і нисе вичеру. Приносит до нього (sic), а той каже: «Нисе до чорта вичеру!» І той думає собі: «Добре, понесу і до чорта!». Іде — і попав на якусь дорогу. Дивится: сидит на дорозі дід і каже: „Івани, де ти ідеш?“ — „Нису до чорта вечеру“. Дід каже: „Пам'ятай же! ни бире нічого, іно вовечку золоту!“. І Іван відійшов. Дивится: є палац. Він приносит до того палацу. І питаются: „Чого ти?“ — „Приніс вечеру!“ — „Ну, то ми дамо тобі багато гроший“. — „Ні, ни хочу! Іно дайти мині дві овечки!“. Тії чорти ідут до старого чорта і кажут єму. Чорт каже: „Дай єму!“ — і тії єму дали. Він взяв тії вовички́ і іде додому і надибає того діда. Дід бире тії овочки́ і каже: „Дай мині тії овочки́, а ти і так будеш богатий!“ І той пішов. Приходит додому, жінка на него сварит, що так бавився. Ну, вже по вичері. Ба вже рано: повставали, — пішов він до комори. Приходит, дивится: багато одежі, і хліба, і трунку багато. І тії зібралися і ідут з дітьми до церк[в]и, а той богач глянув — і аж ни можи дочикати, і каже: „Де
