ти того взяв?“ — „Бог мині дав!“ І росповідає єму яким способом. І вже бідний взяв богатого до себи і так єго приймає, а богач каже: „Ну, вже я понесу до чорта вечеру!“ Приходит другий святий вечер, і бире нисе. Приносит, али на дорозі надибає того діда Михайла. [І той] питаєся: „Де нисеш?“ — „До чорта вечеру“. І дід каже: „Нисе!“ Приніс, дали єму багато гроший, і той взяв на плечі і нисе. Чорт як вдарит мечом — і відтяв єму голову.
Єден пан мав малу дитину — дівчинку. Але нянька бавила єї над ставом, і щось докучило єї, — сказала: „Щоби тя чорт взяв!“ Тут чорт підбіг, хватив, а в неї в руках очутилася друга дитина, котра стала кричати, і на третий день вмерла. Пан поховав; хоць жалував, але вмерлого не верни. Через кільканадцять літ в селі з'явився купецкий син, що дуже збіднів: шукав, деби оженитися і пристати за зятя. І вечіром іде і сам до себи каже: „Хоць би мині чорт дав жінку, то би-м женився!“. Аж ту чорт, каже: „Добре! Коли хоч, будеш мати. Ходи зо мною!“ Пішли вони по-над став, прийшли до палацу, показує єму аж 12 і каже: „Вибирай!“ То бере, каждої шукає грудий: котру помацає за груди — м'ягкі, ту минає: аж дійшов до тої панни — пана дочки, і каже: „Отсю возьму собі!“, бо в неї груди були тверді. — „Ну, каже, добре, — тілько щоби-сь в неділю шлюб взяв, а в суботи приходи над став за посагом і приведи три підводі!“. Той ззібрався, приїзджає над став. Він сидит, і при нім три бочки: в єдні золото, в другі срібло, а в треті мідь. — „Ну, беріт на вози!“. Не можут винести. Той взяв повисажував. Гонят вони, хтят їхати, не можут рушити. Той підігнав — пішли. — „Ну, каже, не ставайте нігде, їдьте просто в двір до того пана і там спините. А ти попроси, щоби постояли бочки до неділі, і в неділю проси пана на вісіля“. Як сказав, так зробилося, і пан обіцявся бути на весілю. В неділю вивіз єму панну, поїхали до косцьола, взяли шлюб, приїхали до пана, і чорт з ними. Зачали пити, і чорт росказав, що то паньска дочка. — „Як вона має бути дочкою, коли я поховав?“ — „Де вона похована?“ — „В склепу“. — „Ну ходім, я покажу“. Пішли, відкрили, а то самий віск. Ну, після вісіля відкрили і бочки, і найшли гроший досит.
Бо то пропали у чоловіка воли, і він пішов шукати за ними. І пирибігає єго чорт і каже: „Знаєш ти що? Прийди зо своєм
