приятельом, то твої ся воли вернут“. І прийшов він додому, і думає собі, що «мині найлутший приятель — жінка». Бире жінку, і ідут. Прийшли в ліс на тоє місце, і посідали і сидят. Али чоловік заснув. Той приходит — вбрався собі по паньски — і каже: „На тобі гроший, а зарубай свого чоловіка, і будиш зо мною жити!“ І дає єї шаблю і каже: „Заріж єго!“ Вона іно хотіла єго зарубати, а він ни дав і каже: „Ото такий твій приятель, що хотів тебе зарубати!“ І [той] застрашився. І каже [чорт]: „Іди додому і прийде зо своєм преятельом. Бо то — жінка, то твій ворог!“ Він прийшов додому і каже: „Ану я піду в ліс, чи ни надиблю свого приятеля!“ Али іде, а за ним собака біжит. Прийшов на тото місце, сів і заснув, а той іде знов. А собака — до него, і він пробудився. І каже чорт: „Ото твій приятель, собака!“ І каже: „Онди твої воли в лісі прив'язані“. І тогди воли знайшов, і пес — лутший преятель.
Був чоловік, мав дуже багацько дітий, а сам був дуже бідний. Бере покидає їх, а сам іде в світ. От надибає єго на дорозі чорт, питає єго, куда іде. Той росказує єму. Нарешті чорт каже: „Запиши міні молодшого сина, то буду тобі що-суботи гроші торбою носити“. — „Я тобі сам лутше запишуся!“ — „Ну, добре!“ Взяв врізав пальця, записався на двадціть літ, і чорт зачав му носити гроші. Досить, що він зробився таким багатим, що і пана такого не було. Нарешті виходит вже 20-й рік. І того вечира, що мало єго взяти, приходит до него якись старец. Просится на ніч. Той приймив єго, по вечирі каже: „Ну ложітся, діду, спати!“ — „Ні, ти лягай, а я сяду коло вікна“. Тілько той заснув, аж тут чортів таких налетіло, що аж страх! Друтся до вікна, і з ними кривий. А той дід каже до него: „Віддай запис!“ — „Ні, не віддам!“ — „Ну, то амінь-камінь!“ І всі чорти каміньом поставали. Той покропив їх водою, каже їм: „Встаньте!“ Вони повставали — і знов хтят взяти того чоловіка. Дід кілька раз кричит: „Віддайти запис!“ Але вони не хтіли, а той старец каміньом їх робив. Нарешті взяли і віддали. І чорти полетіли в ліс, і кривого свого роздерли.
Був то чоловік дуже бідний. Ішов на ярмарок, але надибає чорта. Питаєся єго чорт, куди він іде. Той каже: „На ярмарок!“ — „З чим же ти ідеш?“ — „Ні с чим“, каже: „от ідут люди на ярмарок, і я іду“. — „Ну, знаєш що? Вернися ти додому. На тобі сім кабанів на виплат на три роки, а за три роки я прийду. Як відгадаєш загадки, що я тобі загадаю, то всьо твоє буде! Але щоби-сь їх колов,
