продавав і розживався, і тілько семого завсіди зоставляй: і вони завсіди сім будут“. Дав він сім кабанів. Той приганяє додому. Нема де загнати, — єще жінка питає, де він їх дістав. Той росказав. Досить, що якось вони загнали їх до хатини. На другий день заколов їдного, хоць хліба нема, то й бере посилає по сусідах м'ясо міняти за хліб. Приніс до їдного. Той боявся приймати. Приніс до другого, — так же. Думали, що крадині. Але найшлися такі, що приняли. І він має вже хліб. Як почули свинобиї, що в него є такі кабани ситі, зачали до него їхати куповати. Той продає, а все їдного лишає. Досить, що через три роки розжився, дім добрий поставив собі. Але приходит термін, щоби загадку відгадати. Виправив з хати жінку, діти і слуги, а сам сів коло стола. Зачав думати, щб то за загадка. Але надходит старец (аж не старец то був, але сам Сус Христос) і каже: „А можна переночовати?“ А той каже: „А чому не можна? Але коби-сь знав, старче, що я маю за фрасунок! І щоби-сь відгадав, то дуже би-м дяковав“. Але він каже: „Не журися! лягай спати, а я ляжу під вікном, і що буде — я відгадаю“. Ляг він і старец. Але приходит під вікно чорт і питаєся: „А що, є ти вдома?“ Той каже: „Є!“ — „Ну що?“, каже: „Що — перше слово?“ — „Господь бог!“ каже: „Друге — син божий, трети — Тройця свята, четверти — штире колисі в возі, п'яте — п'ять пальців в руці, шесте — шість волів в плузі, семе — дав чорт на виплат сім кабанів, вік віком пропали!“ Той тогди, як кинув кошль гроші[й] через вікно, засипав пів хати і каже: „На! Розживайся!“
Був бідний чоловік, що не мав чого ся взяти. Але прийшло єму на думку, що можна с чортом в спілці розжитися. От вийшов він на роздорожа, викликав єго і просит єго поради. Той каже: „Добри! Іно запиши свою душу, то всьо піде, як по маслі!“ Той, хоч-то не хоч-то, але коли зачав — треба кінчати. Каже: „Добре!“ Розрізав мезельний палец, підписав контракт на двадціть літ, щоб, як вийдут літа, має єго душу взяти. Той каже: „Добре! От іди ж, перши зробешся попом, а потім і архерейом“. Чорт, взявши підпис, пішов до пекла хвалитись, а чоловік пішов в світ, щоби святитись. Прийшов, посвячіня взяв, але парафії шукає. Хто чортови продався, то чорти єму і помагают: через недовгий час парафію найшов; зробився з него піп такий хороший, що і теперішного за пояс запхав би. Люди єго хвалят на всі лади. От вмерає архирей. Ззійшлися попи другого обирати, і котрий іно слово скаже, то всі жичат собі того попа, щоби він ними владував. Досит, що згодилися поставити єго архерейом, і поставили єго. Може, він був з 10-15 літ, — але приходит ричинец єму, тілько 5 днів ще до кінця. Бере той архерей,
