Давньоруська система мір довжини почалася з мір, які людина завжди мала при собі: палець, долоня, п'ядь, стопа, лікоть, сажень. Одиниці площі і об'єму теж зародились із подібних «народних мір». Причому, такі самобутні, народні способи лічби предметів, обліку і обміну продукції існували поряд з офіційним функціонуванням державних, єдиних для всіх, контрольованих і регульованих мір аж до XX століття. Та й по сьогодні ще на базарах йде продаж товару «кучками», «пучком» склянками і на відра. Це і є приклади «народної метрології», які дійшли до нас з давнини.
Зрозуміло, що такі одиниці вимірювання одного розміру могли мати різні назви в різних місцевостях, і навпаки, під однією назвою могли критись різні значення. А особливо в Придінцевому Порубіжжі, де заселення йшло з підмосковних «україн», з ополяченого Правобережжя, з Лівобережної України. Свій внесок в термінологію «народної метрології» могли зробити й іноземці Слов'яносербії, не забудемо і про представників кочових народів та запорозьких і донських козаків.
Терміни «народної метрології» йшли від життя і появились ще в прадавні часи. Сучасній людині вони часто зовсім не знайомі, та й іноді мають сьогодні зовсім інше значення. Тож не дивно, що та кількісна, числова оцінка, яка криється за ними, часто лишається невідомою навіть спеціалістам-метрологам.
Читаємо, що запорожці за два тижні видовбували з колоди човен завдовжки приблизно 45 стіп і завширшки 10–12 стіп з нарощеними бортами. Цікаво знати розмір такого човна в зрозумілих нам, сучасних одиницях. Підказку знай-
