Перст — старовинна назва вказівного пальця. Людське тіло було не лише першим еталоном, але й дуже зручним, бо завжди при тобі. А найменшою ціною поділки такого еталону був палець — перст. Ми й досі говоримо: товщиною (висотою) у три пальці, шириною в палець (про тріщину).
Давньоруський перст дорівнював приблизно два сантиметри. Тож, якщо кажуть, що налили в склянку на три пальці, то це означає, що рівень рідини становить шість сантиметрів. У XVI ст. застарілий і приблизний у розмірі перст змінив палець. Змінилася не лише назва, але «устаканився» і розмір — палець став дорівнювати 22,4 міліметри. Але поки в Русі пили медовуху з величезних кубків, то й такий дрібний розмір як перст чи палець за міру не вважали. Маю на увазі, що палець не вписувався у систему мір довжини. Найменшою одиницею довжини була п'ядь, про яку мова піде далі.
А вже у XVIII ст. зі зміцненням європейської інтеграції на заміну пальцю прийшов англійський дюйм. Дюйм був дещо більшим від російського перста — 25,4 міліметра. В дюймі було 10 ліній по 2,54 мм. На Русі розмір лінії теж використовували при потребі. Еталоном слугувала ширина пшеничного зерна.
В лініях вимірювалася ширина гніту гасової лампи (російською — керосиновая лампа). Звідси й назви цих освітлювальних приладів — п'ятилінійна лампа. Вона була найменшою в ряду гасових ламп, а більш ходові лампи були з 10 і 20-лінійним склом. Відома «трьохлінійка» — гвинтівка системи Мосіна свою назву отримала від калібру у три лінії — 7,62 мм.
Та повернемось до перших мір.
