уважають деякі дослідники, входила так звана п'ядь мірна — 179,5 мм. Це «середньостатистичний» розмір малої п'яді чоловіка зростом у 170 см.
У XVI ст. п'ядь поступово почала виходити з ужитку як найменша офіційна одиниця системи мір. Ні, розмір лишився, але із широким запровадженням аршина, 18 см тепер називали четвертю аршина. А як зручна народно-побутова міра, яка завжди з людиною, вона лишалася аж до XX століття. Розміри ікон довгий час вимірювали вершками.
Вимірювати довжину з допомогою пальців не такий вже й архаїзм. Хіба ж нам не доводилось бачити в меблевому магазині, як чоловік міряє меблі п'ядями? Інша справа, він не знає, що потрібний йому розмір можна назвати, наприклад, вісім п'ядей і малий кувирок.
Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Цей вираз дає зрозуміти, що розмір лікоть більший від якихось пальців, вершка чи п'яді, бо вже вийшов за кисть руки.
Назва лікоть говорить про те, що походить ця міра від довжини ліктя — відстані по прямій від ліктьового згину до кінця витягнутого середнього пальця руки. Як міра лікоть відомий у багатьох народів світу і в давнину був широко розповсюджений у слов'ян, фіно-угрів, германців.
Вперше лікоть як міра довжини згадується в «Правді Руській» Ярослава Мудрого: «мостнику, помостивше мост, взяти от дела, от десяти лакот ногата». Кілька разів лікоть згадується в «Патерику Київського Печерського монастиря» («10 лакот», «20 лактей», «чотирє лакоть»), в «Житії і ходінні Данила, Руської землі ігумена» та інших джерелах.
