ка в Тмутаракані (на Північному Кавказі біля Керченської протоки) каменя, на якому слов'янськими буквами було висічено надпис про вимірювання князем Глібом Святославовичем ширини протоки між Тмутараканню і Керчю. Очевидно, що ця протока була місцем жвавої переправи, і князь Гліб зимою 1068 р. виміряв її по льоду та на мармуровій плиті від руїн якоїсь античної споруди велів написати: «в лето 6576 індиката 6 Глеб князь мерил м[оре] по леду от Тмуторокани до Кърчева 10 000 и 4000 саже[н]».
З порівняння результату вимірювання ширини Керченської протоки, зробленого князем, із результатами, отриманими топографами у першій половині XIX століття, було отримано значення 142 см. Воно розходилось із тим, яке витікало із значення версти. Тому академік Б. Рибаков зіставив результати вимірювання князя Гліба з результатами вимірювань, зробленими візантійськими топографами у 952 р. Їх результат склав 21200 м. Адже за сотню років ширина протоки могла змінитись значно менше, ніж за наступний час до XIX ст , коли її виміряли російські топографи. Тож було отримано більш точне значення сажня: 21200 / 14000 = 151,4 см. З цим значенням співпали результати вимірювань розмірів храмів, наприклад, розмірів будівельних деталей храма св. Софії в Константинополі, визначених дияконом Ігнатієм у 1389 р., а також, отриманих у XX ст. Цей сажень назвали тмутараканською. Міряли ж ширину протоки без приладів, а кроками. Два кроки складали розмір сажня.
Ця величина приблизно в 152 см вкладалася в систему мір, основану на розмірах тіла людини. Простий або прямий сажень в 152 см дорівнював відстані між великими пальцями відставлених від долоні розкинутих рук вміщував 4 ліктя по 38 см або 8 п'ядей по 19 см.
