книг з історії метрології і дізнався б, що версти були різні в різні часи. До середини XIV ст. верста дорівнювала 750 сажням. На заміну їй прийшли версти в 500 і 1000 сажнів. Але 500-сажневу версту вживали рідше, переважно в Європейській частині Росії. Версту в 1000 сажнів широко застосовували в якості межової міри і для вимірювання відстаней між містами. Вона і називалась межовою верстою (від слова «межа» — границя земельних володінь у вигляді вузької смуги). Тож дяки використовували версту в 1000 сажнів, яка в метричних одиницях дорівнювала 2,16 кілометра. Отже, вони визначили довжину Сіверського Дінця в 1110 км (514 × 2,16 = 1110,2 км). Завидна точність! Та це подвиг — у кінці XVI ст. пройти вздовж річки від витоків до гирла і без сучасних приладів досить точно виміряти довжину річки.
А верста в 500 сажнів стане єдиною російською верстою лише у XVIII ст. При цьому вона змінила своє значення з 1080 м на 1066,8 м. Ця цифра і значиться в усіх сучасних довідниках.
Вважається, що верста походить від слова вертіти. Спочатку так називали відстань від одного повороту плуга до другого під час оранки. Інші дослідники, у тому числі і В. Даль, вважають, що слово походить від дієслова верстать, що означає розподіляти, урівнювати, урівнювати шляхом порівняння. Таким чином, верста означало щось таке, на що слід рівнятись, міру вирівняну, визначену.
Як би там не було, але відома верста ще з літописів XI ст. і дорівнювала вона тоді 750 сажням. У той час наряду з верстою використовували і давньослов'янське слово поприще. Літописець писав: «Град убо єсть отстоа от Києва, града столного, 50 поприщь, имянемь Василєвь». У ру-
