так чи інакше причетний кожен із нас, але до метрології як професії причетних мало. І далеко не кожен краєзнавець усвідомлює роль метрології у краєзнавстві.
Ще менше тих, хто знає про Придінцеве Порубіжжя, бо термін цей — мій власний. Я його визначив і вперше вжив у книзі «Давня історія Сєверодонецька». Тема Придінцевого Порубіжжя знайшла подальший розвиток у книжках «Роти полку Депрерадовича» та «Террафоксы и другие лисичане», написаних у співавторстві з лисичанином Миколою Ломако.
Може, на чийсь погляд, це й не науковий термін і не вживається він ніким, окрім нас. Але ж як краще назвати територію в басейні Сіверського Дінця від Осколу до Лугані, у центрі якої знаходяться Лисичанськ і Сєверодонецьк? Ця територія примикає до Дінця, що перетинає Донецьку і Луганську області із заходу на схід. Мене, сєверодончанина, і мого лисичанського співавтора, як краєзнавців цікавить саме ця територія.
Учені історики, археологи, географи та інші вживають термін Середнє Придінців'я, але ж він географічно ширший, і не враховує історичних особливостей цього регіону. Що мається на увазі? А те, що тисячі років ця територія була окраїною, периферією для проживаючих тут народів. Тут проходили кордони, рубежі, які роз'єднували і об'єднували народи, культури, релігії. З кінця XV — початку XVI ст. на цю територію намагалися поширити свій вплив і мали тут свій інтерес кримські татари і Турецька держава з півдня, Московія — з північного сходу, ногаї — зі сходу, українське козацтво й Польсько-Литовська держава — з північного заходу. На перших порах Туреччина та Кримське ханство намагалися не допустити проникнення сюди сусідніх держав і встановити свою владу хоча б південніше Сіверсько-
