го Дінця. В «Книге Большого Чертежа», яка описує шляхи Московської держави і території, які до неї прилягають, написано, що у XVI ст. Кальміуський шлях з південної «кримської» сторони на північну «ногайську» проходив через Дінець «ниже Боровой версты з 2». Недарма балка, по якій цей шлях з півдня підходив до переправи через Сіверський Донець, мала назву Рубіжної.
Згодом московські та польсько-литовські правителі за допомогою козацьких загонів стали проникати на цю територію, яка стала ареною боротьби інтересів донських, слобідських і запорозьких козаків. І завжди цей край був окраїною чиєїсь держави або якоїсь адміністративно-територіальної одиниці — Слов'яносербії, Азовської, Новоросійської, Слобідсько-Української чи Воронезької губерній.
То яка ж метрологія могла бути на цій території у ті часи? Звісно, про метрологію як науку в сучасному розумінні говорити не доводиться. Але ж вимірювати людина почала, мабуть, ще коли робила перші примітивні знаряддя праці. Тож у книзі мова йтиме про метрологію нашого краю за визначенням дещо застарілим і вузьким, яке дає Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона: «Метрология — собрание сведений о мерах, весе и монетах (реже о времени)…».
Як би там хто не визначав метрологію, але без неї не обходяться навіть історики. Недаремно метрологія вважається допоміжною історичною дисципліною, наряду з палеографією, нумізматикою, хронологією, геральдикою та іншими.
І дійсно, чи зможе історик зрозуміти і оцінити сповна історичні документи, в яких згадуються тогочасні одиниці вимірювання, якщо він не знає співвідношення із сучасними одиницями? Риторичне питання.
