рювання. Навіть слобідські полки у XVIII ст. кожен мав свої міри. І скільки їм згори не спускали вказівок про перехід на однакові, а справа не зрушилась. Рекордом можна вважати герцогство Баден, у якому на початку XIX ст. користувалися 112 різними мірами під однією назвою «лікоть». Та навіть на початку XX ст. у США в одному з районів Нью-Йорка — Брукліні користувалися чотирма футами різної довжини. Можна уявити які виникали проблеми з оподаткуванням землі.
Або в документі за 1795 рік наказано створити запаси хліба, свого роду держрезерв, на випадок неврожаю, засухи, збільшення цін тощо в містах Катеринославської губернії. Зокрема, «в Слов'янську, Бахмуті і Донецьку як в містах, де хліба достатньо, по 2000 чвертей». А як ці чверті перетворити на зрозумілі сучаснику кілограми, центнери чи тони? Але ж четвертями вимірювали і розмір поля. То як би не переплутати кілограми з гектарами.
Нехай про чверті не всі чули. Але ж версти всі знають, хоча б з російської класичної літератури. Мабуть, будь-хто скаже, що верста — це трохи більше кілометра. Дехто навіть відповість, що верста складає 1066,8 метра. Цю цифру подає будь-яка енциклопедія. Та не все так однозначно, й історики мають бути акуратними з перекладом старих одиниць на сучасні. До інформації з довідкових масових видань слід ставитись обережно. На жаль, дуже часто вони помиляються і застосовують розмір одиниці міри, який не відповідає часові, про який пишуть.
Версти були різні в різні часи. До середини XIV ст. верста дорівнювала 750 сажням. На заміну їм прийшли версти в 500 і 1000 сажнів. Але 500-сажневу версту вживали рідше, переважно в Європейській частині Росії. Версту в 1000 сажнів широко застосовували в якості межевої міри
