бої. Романтику-вітаїзму, утворють не «енки», а комунари. Вона, як і всяке мистецтво, для розвинених інтелектів. Це сума — нового споглядання, нового світовідчування, нових складних вібрацій. Це мистецтво першого періоду азіятського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу й відограти там не домашню ролю, а загально-людську.
Отже, час романтики вітаїзму — доби горожанських
війн.
Отже, її художня природа — бойовий «ідеалізм» в лапках молодого класу — пролетаріяту.
Отже, її перспективи — роля одного з фельдмаршалів у майбутніх барикадних боях.
Але тут-же ми попереджаємо:
— коли ми надаємо свойому мистецтву бойового значіння, то це зовсім не значить, що ми розуміємо під ним той поток віршової «бойової» графоманії, який пробіг нещодавно по нашій території. Щоб творити справжнє бойове мистецтво, треба відчувати свою епоху, треба знати, на що вона хворіє. Ми, наприкпад, одну Тичинівську «Бурю», або одну Иогансенову «Комуну» не проміняємо на всі вози віршів, що риплять до города по великому тракту. Ми, наприклад, одну щиру новелу не проміняємо на всі просвітянські лантухи оповідань.
Ми, «олімпійці», не тільки відчуваємо запах наших днів, але й аналізуємо всю складність переходового періоду.
Наше гасло — бий і себе й инших «свинею». Будируй суспільство, не давай йому заснути. Наше гасло — вияви подвійність людини нашого часу, покажи своє справжнє «я». Це тобі дасть можливість іти далі, бо коли ти не просвітянин, ти підеш у протест проти того ладу, який виховував тебе, саме — проти капіталізму.
Але тут нам закинуть ядовитою іронією одного з «енків»:
— Який же ти революціонер, коли в тебе «кололось «я»?
Відповідаємо з задоволенням і саме про коли:
— коли ти просвітянська колода, то, звичайно, без сокири ще вік пролежиш. Але коли ти людина, то «буття визначає твою свідомість». Тебе, як каже, відомий і непоганий, марксист «не врятує й архи-пролетарське походження».
