Він очевидячки натякав на свої літературно-публіцистичні вправи в „Русском богатстве“ й місцевих газетах, бо мав, як він сам казав, писучу вдачу.
Караулов поспішив пояснити свою думку:
— Алеж ви обидва вибилися з рядових козаків… і до військової школи попали самоуками… Як же вас не рівняти?.. До речі, Гавриле Петровичу, мені Григорій Абрамович Вертепов розказував вашу романтичну урускольську історію. Знаєте, — такі типи, як стара Кологривиха — це справжні живі сторінки козацької старовини…
Високе чоло Рогожіна потьмарилося під химерними зламами рухливих брів.
— Я волів би, Михайле Олександровичу, щоб ця історія залишилася між нами.
— Ну гаразд, гаразд. Дуже радий, що мені щастить зібрати біля себе старих приятелів. Це мій замисел — скупчити в управлінні всю нашу військову демократію. Вас, Гавриле Петровичу, я прошу до себе за старшого адьютанта.
Вражливе обличчя Рогожіна не могло приховати наявного задоволення.
— Радий працювати з вами, Михайле Олександровичу. Алеж який мій досвід? Тільки-тільки но з школи! А робота ж — відповідальна.
— Отож того й запрохав я вас, що робота — відповідальна. Свобода прийшла до нас таки в дуже несприятливих обставинах. Люди, змучені війною й роздратовані до краю. Економічні й продовольчі труднощі великі. Мільйони салдатів ідуть з фронту з ґвинтівками в руках, а більшовики намагаються використати їх для громадянської війни. Буде ще велика завірюха в Росії, панове! Нам, козакам, треба мобілізувати всі сили, щоб перебороти безладдя. Наше завдання — стати підпорою тимчасовому урядові й забезпечити свої власні, козацькі інтереси.
— Я розумію вас, Михайле Олександровичу. Такої думки — все молоде козацтво.
— Ну-от… Я дуже радий. Значить — згода? Лев Юхимович покаже вам техніку роботи й обізнає з черговими плянами. А тепер, панове, нам час іти на офіційну нараду. До речі, ви довідаєтеся про те, що діється в нас на Тереку.
Широкими парадними східцями зійшли до другого поверху, до особистих покоїв військового отамана. Тут, у затишному кабінеті, ждали члени військового уряду й представники національної гірської ради.
Чиновні збори встали на зустріч господареві. Караулов театрально помахав рукою, підкресливши цим дешевим способом демократичний характер взаємин.
— Вітаю, панове. Знайомтеся: новий адьютант, хорунжий Рогожін.
