у «Раді» пише, вбгав собі в свою замакітрену голову, що він є Кир молодший, який веде Греків крізь малоазійські метри у вітчину. На крутянському майдані, як знаєте, проти памятника «Героям зпід Крутів» є водограй а біля його басейн, до якого спливає вода із водограю. Наш Кир як тільки побачив воду, а тоді саме відлига трапилась, не надумуючись довго із окликом «о талятта, о талятта!» кинувся в басейн. Витягати довелося а то замерзби був. О, славні вечірки в літературному клюбі, знаю!
— Що це ви, Панасе Григоровичу, цілу Анабазіс мені розказуєте! Я вчора й не був в літературному клюбі й не знаю, як там відбулася ота вечірка. А це, що вам сказав, то щира істина. Треба приготовитись та й годі. А роботи буде чимало. Треба наладнати збільшений транспорт надзвичайних видань ґазети, створити постачання найновіших вісток для закордонної преси, щоб вони до нас зверталися а не до кого іншого. А відтак постаратися про найкорисніше місце підчас офіціяльного привитання для «Вістей» — це вже ваше діло.
Словом треба нам вжити всіх заходів, щоб бути на все приготованими. І то зараз! Тямте, в письмі святому стоїть: не знаєте бо ні дня ні хвилини…
Вашківський почав впевнюватись, що все те таки щира правда! Степан не з тих, щоб строїти жарти, а пріма апріліс давно вже минув. Поволі усвідомлював собі вагу цього, що йому розказав Артименко. Аж почервонів з радощів, коли в його думках засвитала певність, що то саме його ґазеті судилася неждано така небуденна оказія. Стискаючи руку Артименка, ледви зміг ізза хвилювання висказати йому слова подяки.
— Їй Богу, Степане — так це-ж те, що ви кажете, грім з ясного неба! Далебі з вас молодчина! І де це ви те все винюхали? Та-ж цей клятий Косович аж лопне з ревности із своїми «Новостями»… Чи ви уявляєте собі, що це для нас значить!?
