Тираж потроїться, що я кажу, в четверо, в пятеро піде в гору! Ходіть, хай вас поцілую голубчику!
А ті підсусідки з Благовіщенської! Позеленіють бра’ з ревнощів — позеленіють! От і вирятували мене з мороки! Бачите — огірковий сезон наближається — я й сушив собі голову, якби то видержати конкуренцію — або хочби тільки вдержатись на поверхні а тут вам само щастя у руки лізе!… Пан Біг ласкав на ґазетників — голубчику! Само собою, що треба зараз взятися за діло. Озолотити вас і вашого астронома — Степане! Якщо те все пройде так, як це ми собі обміркували, так їдемо оба на два місяці на Кавказ в Кисловодськ! Ну що там Кисловодськ! Якщо захочете то й в Дарджілінґ чкурнемо. Там цього літа аж воняти-ме нафтою! Репрезентативний зїзд нафтових королів цілого світу. З того часу як на тибетанській верховині відкрито нафту, так Дарджілінґ став наймоднішим світовим курортом. Що ви на це Степане?
— З радої душі, пане Панасе, так бачите для нашого брата й у Ржищів поїхати на два тижні велика турбація — не то Кавказ чи Гімаляї…
— На кошт видавництва, пане Артименко, само собою на кошт видавництва! — перебив йому сміючися Вашківський. — Уладнайте-ж все що треба, щоб на офіціяльному привитанні «Вісти» були заступлені так як слід, як цього вимагає наше становище у пресі. Ви це зробите, правда? Бо в мене стільки турбот, що й не вспієш за усім доглянути.
— Не турбуйтеся, пане Панасе, ми це все уладнаємо так, що гаразд буде. Надіюсь ще сьогодні подати в друкарню перші скрипти, щоб коли прийде час ми мали все готове. Вспіємо!
І прощаючись сердечно із Вашківським вийшов з усміхом на лиці з його кабінету. Радів, невимовно радів Степан нагадуючи свою розмову із шефом.
Двомісячна відпустка!
Аж серце живіше забилося в його на згадку про неї! Це-ж можна буде свобідно відітхнути, забути про все, забути про той його світ, що простя-
