Терешко був виїмковим дверником. У сердюках ще навчили його, що раз сказане слово тільки тоді має ціну й вагу у людей, коли воно непохитне й твердше як ґраніт. А цього не знав містер Черчіл!
І коли він незнати який вже раз знов повернувся і знов замиготів Терешкові Дорошенком поперед очі, цей станувши в оборонній позиції із етатною патерицею в правій руці гукнув на ціле горло: — Глухий чи що, ти заокіянська морда — кажуть бо тобі, що не приймають!
І немов, щоб ті слова зрозумілішими стали замигала патериця у воздусі саме перед носом містера Черчіла.
Звісна річ, що єнкі тільки й ждуть на нагоду, щоб пописатися справністю своїх мязів витренуваних у безчисленних американських важко-атлєтичних клюбах та на боксерських майданах. І ще не вспіла Терешкова патериця повернути на своє давнє місце, як містер Черчіл з поспіхом скинув маринарку, камеру і біноклі й зложивши їх в кутку брами на пішоході станув в боєвій поставі схрещуючи кулаки на грудях.
— Ол райт, джентльмен. — кликнув єнкі визиваючим тоном, немовби закликаючи на змагання.
— Ну й побилаб тебе сила Божа, чи бачив хто таке? Битися хоче Ірод!
Це було сказане до гуртка цікавих, які спинилися на вулиці приваблені бойовою поставою обох головних акторів тієї сцени.
А дальше посипалися соковиті слова, що вже були спрямовані на адресу «бісового сина» цебто містера Черчіла. І булоб мабуть прийшло до рукопашного бою, колиб по обох воюючих сторонах не появилися нові сили, які, на превеликий жаль чималого гуртка цікавих глядачів, не допустили до отих непевних своїм вислідом важко-атлєтичних змагань.
А саме в головних входових дверях терему «Вістей» вказалася похилена стать Вашківського, а в тому-же менті від горішньої частини Володимирської надбіг задиханий другий єнкі, друге видання
