вченні про будівництво соціялізму. Він неустанно повторював і доводив, що єдиний порятунок для нас, країни пролетарської диктатури, це — розвиток великої промисловости і насамперед важкої промисловости. Ленін каже: «єдиною матеріяльною основою соціялізму може бути велика машинова промисловість, здатна реорганізувати і рільництво». І в іншому місці: «дійсна і єдина база для зміцнення ресурсів, для створення соціялістичного суспільства є одна і тільки одна — це велика промисловість» (Сочинения, том XXVI, стор. 434, 390). При чому Ленін ясно показував, що для будівництва соціялізму треба, розвиваючи промисловість, починати з того найвищого рівня техніки, якого вона досягла за капіталізму, пам'ятаючи, що цей рівень мусить бути значно перевищений. Ленін каже: «Відповідна до рівня найновішої техніки і здатна зреорганізувати рільництво велика індустрія є електрифікація всієї країни» (там же, стор. 434). В іншому місці: «Без високо розвиненої великої промисловости не може бути й мови про соціялізм взагалі, і ще менше може бути мова про нього щодо країни селянської, а ми в Росії знаємо це значно конкретніше, ніж раніш, і замість невизначеної або абстрактної форми відбудови великої промисловости, ми кажемо тепер, про певний, точно розрахований, конкретний плян електрифікації» (там же, стор. 390). І ще в іншому місці: «Поки ми живемо в дрібноселянській країні, для капіталізму в Росії є міцніша економічна база, ніж для комунізму. Це треба запам'ятати. Кожний, хто уважно стежив за життям села порівняно з життям міста, знає, що ми коренів капіталізму не вирвали і фундамент, основу у внутрішнього ворога не підірвали. Він тримається на дрібному господарстві, і, щоб підірвати його, є один засіб — перевести господарство країни, серед того і рільництво на нову технічну базу, на технічну базу сучасного великого виробництва. Такою базою є тільки електрика. Комунізм це є радянська влада плюс електрифікація всієї країни» (там же, стор. 46).
Цю основну і вирішальну проблему будівництва соціялізму в СРСР далі розробив тов. Сталін. Його праці і промови є блискучі зразки ленінської розробки і дальшого розвитку цієї основної проблеми нашого соціялістичного будівництва — проблеми індустріалізації СРСР.
Під керівництвом тов. Сталіна партія більшовиків мобілізувала робітничу клясу і трудящі маси Союзу на боротьбу за соціялістичну індустріалізацію країни. Тепер ми, розтрощивши контрреволюційну теорію троцькізму про неможливість збудувати соціялізм в одній країні, а також правий опортунізм з його програмою «мирного вростання куркуля в соціялізм», досягли таких величезних наслідків у розвитку нашої соціялістичної промисловости і соціялістичного сільського господарства, що ними ми справді можемо пишатися на ввесь світ.
Найважча проблема після завоювання і зміцнення диктатури пролетаріату — це, безперечно, проблема соціялістичної переробки дрібного сільського продуцента, переведення його на соціялі-
