Не буду я Чеслав Герцель, нехай мене чортяка візьме, коли не научу тебе покинути дурням сором!… (Йде до шинку). Мордохай!
Герцель. Ну, що-ж?… Купив у Бондаря ти рибу?
Мордохай (злобно). Купив і гроші вже віддав!
Герцель. Тепер, виходить, ти вже обзнакомлений з його двором?…
Мордохай. А певно!… Сьогодня рибу на вози кладуть, щоби у Кривянку відвезти до Гершка, така була згода. (Усьміхаєть ся). І тодї в дворі у Бондаря нїхто не останеть ся!… Я там сьогодня був мабуть з пять разів…
Герцель. А старий?
Мордохай. Старий не їде; вони ждуть молодого, менї казали наймити… Та що старий?…
Герцель. О! То се й весїлє скоро буде, і дїло наше пропаде?… Коли так, то треба поспішати!… Слухай: вже сонце заходить і наймити не виїдуть сьогодня, а там знов молодий, весїлє… і праця пропаде!… Біжи-ж ти зараз до двора і нїби на могорич поклич до себе наймитів, та й у горівцї їм… На!… (Виймає порошок). Підсип отсей дурман. Вони, як випють, будуть спати смертельним сном, а нам того і треба!… Потім попробуй виманити Бондаря з хати… Скажи йому, що попили ся наймити… що… Видумай причину!… Аби він у вечер пійшов з дому… Ну хоч таку, наприклад що розташовані вози, і серед двору риба в купі, доглянути
