Герцель (виходить, до себе). Утїкла! Ха-ха-ха! Тїкай, тїкай! Ми й там тебе знайдемо!… (До шляхтичів). Ідїть же до коршми і ждїть разом з другими.
Шляхтич. Добре, добре!
Герцель. Та щоб усї були готові, може прийдеть ся пустити в дїло і шаблї і пистолї.
Шляхтич. Добре, добре!
Герцель. Старого-ж, як що застанете у хатї, треба вбити, бо ґвалту він наробить і все на ґвалт збіжить ся. Так вам тодї труднїйше буде себе обороняти, нїж зразу вбити одного!…
Шляхтич. Добре, добре! Я його так пробю, що він і не писне!
Герцель. Тим часом я попробую старого виманити з хати, то буде далеко красше, а ви позирайте: як тільки вийде, митю хапайте Тетяну на коний і вихром мчіть до гаю, — нехай потім шукають!
Шляхтич. Добре, добре! (Йде).
Герцель. Покличте сюди Мордохая!
Шляхтич. Добре, добре!
Герцель. Далеко красше буде, коли старий пійде з хати! (Входить Мордохай). Ну, що?
Мордохай. Наймити вже сплять, як мертві.
Герцель. А старий?
