Сі думи, що займають третій розділ книжки, надруковані як проза, бо, як пояснив видавець (с. 127): „дума не пісня, хоч її й співають під звуки бандури; рими в думі не необхідність, а тільки розкіш, що служить для прикраси виразів та для більшої плавности й милозвучности мови. Чим більше рим, чим частіші рими, тим кращий стиль думи: так вимагає народній смак, таке правило народньої піїтики. Не так у пісні, де й сами рими підлягають правилам розміру та звичаю, де рими необхідність. Зрештою чи думи не походять від пісень? Хто співав яку-небудь пісню, не знаючи її твердо, той з потреби додавав до неї свої власні слова й вирази; під лад своїх слів і виразів міняв голос; пісенна правильність потрохи втрачалась і нарешті зовсім щезала. Чи не могли таким чином з'явитись думи? Час і звичай могли утвердити своєрідність сього роду поетичних творів народньої поезії української“.
Сі наївні міркування досить прозоро вказують на форму думи в сучаснім розумінню сього терміну, але Срезневський робив у сім розумінню мале застереження. Така своєрідна форма поезії називається думою для Срезневського лише тоді, коли вона має історичний зміст. Згадуючи збірку Цертелева, він каже, що там було сім дум і одна пісня запорозька[1], — з сього бачимо, що він дуже логічно до дум не зараховував „Мазепи“, а заразом з вище згаданих причин не зараховував до них і ліричних дум Цертелева.
Але звернімось до тих „дум“, що він видрукував у І томі своєї збірки.
Маємо тут шість дум, і з того два передруки: 1. Дары Баторія. Смерть Богданка (с. 77). 2. Татарскій походъ Серпяги (с. 82). 3. Битва Чигиринская (с. 86). 4. Смерть Федора Безроднаго (с. 91). 5. Побѣгъ трехъ братьевъ изъ Азова (с. 94). 6. Походъ на Поляковъ (с. 102). Федір Безрідний передрукований тут від Цертелева, без змін. Про Азовських братів Срезневський каже в додатку, що се текст „Альманаху“, — він вважає його за кращий від тексту Цертелева, але в дійсності се не був точний передрук з Альманаху, бо його поправлено і скомбіновано з варіянтом Цертелева (див. № 10, вар. X). Инші чотири думи, як згодом довели Антонович і Драгоманов, були фальсифікати. Вони вимагають окремого досліду, що його буде дано на иншім місці; тут спинитись мусимо тільки на одній з них — про похід Серпяги, бо на її вироблення пішла справжня дума, яка-б певно і була надрукована в сім томі, коли-б вона не пішла на переробку того „Серпяги“.
Початок сеї нової думи являється парафразою думи про Олексія Поповича у варіянті Альманаху. Коли поділимо Серпягу на рядки, так як звичайно записувано думи, то побачимо, що з семи рядків, які творять заспів, тільки два зовсім нові і видумані, а решта мають тільки додатки або зміни, а в головному взяті з оригінальної думи[2]. В дальшому композиція „Серпяги“ також подібна до Олексія Поповича: промова гетьмана хоч иншого змісту, але докірливим тоном нагадує заклик до сповіди отамана в справжній думі. Наслідки
Народні Думи. — 3.
- ↑ С. 17: „До сего времени пѣсень и думъ Запорожскихъ издано было очень мало: кн. Цертелевъ издалъ семь думъ и одну пѣсню, Максимовичъ — около двадцати пѣсень; всего неболѣе 40 пьесъ, между коими только пятая часть историческихъ“. Як рахує Срезневський, трудно сказати: коли тільки історичні пісні, то чому-ж тільки п'ята частина з них історична? Коли всі пісні, то-ж Максимович видав далеко більше ніж 20 пісень.
- ↑
Серпяга
1)Ой по Чёрному та по глибокому моречку,
2)По широкому та далекому Дунаечку,
3)Злая буря вихожае, виступае
4)Козакивъ до земли чуждои провождае;
5)А изъ низу буйный витеръ віе повивае;
6)А по Чёрному моречку супротивна филя уставае
7)Та по Чёрному морю волкомъ сироманцемъ лае й гукає.Олексій Попович Альманаху1)Ой близь Чорного моря на каменю биленькому
7)А по Чорному морю супротивная фыля уставае.
6)А изъ низу буйный витеръ повівае.
8)Судна бере казацки, молодецки, на три части разбивае
9)Перву часть узяло
10)В Арянську землю занесло; (Буйные витры вставали)Рядок, який ми взяли в дужки, походить з варіянту Цертелева, що також був приступний Срезневському.
Останній, 7-й рядок „Серпяги“ інспірований мабуть вовками-сіроманцямн Азовських братів, яких Срезневський також записував сам — вар. Альманаху.
