Ця сторінка вичитана
Во̂нъ богатый, тожь и гордый противъ бѣдного. Не хочу єго чѣпляти; буду самъ по собѣ. А що, мамо? думаю ще ити у столицю, чи не буде тамъ щастя?“
„Охъ, сыночку, мо̂й голубчику! чи близенькій же свѣтъ? На кого-жь ты насъ покинешь? Та якъ и самъ таку даль пройдешь? Се мовь на ко̂нци свѣта!“
„Вже-жь, мамо, що робити? У останнє по̂йду: не буде тамъ щастя, не по̂йду вже нѣкуды. Якъ буде, такъ и буде. По̂дъ лежачій камѣнь и вода не бѣжить.“
Журилась мати, плакала дуже жѣнка; а нѣчого робити, провели свого Трохима ажь у столицю. Чути було, що тамъ збирає ся ярмарокъ о Пречисто̂й, и буває превеличенный, и всякого купця изъ усякихъ мѣстъ наѣзджає, и всякого товару навозять, и чути, що є людямъ заробокъ немалый, якъ кому щастє выпаде.
4.
Якъ Трохимъ ставъ на службу у одного купця и що во̂нъ тамъ бачивъ?
До̂йшовъ нашь Трохимъ до столицѣ. Допытавъ ся, де ярмарокъ. Народу — народу! и проотвпити ся