Ця сторінка вичитана
не можна! Пробирає ся и во̂нъ мѣжь людьми, и самъ не знає куды и для чого. Думає, чи не знайде такого мѣсця, де сидятъ єго братчики, що шукають роботы..... ажь ось хтось єго сѣпъ за руку и каже: „Чоловѣче! чи не роботы шукаєшь?“
Трохимъ зырнувъ, ажь то купець, та такій вже купець, що и бороду голить и по паньскому ходить. Во̂нъ тогды швыдче шапку знявъ, поклонивъ ся и каже: „Шукаємо чи не по̂шле Богъ доброго пана.“
„Честный ты чоловѣкъ, чи не бездѣльникъ? не лѣнивый?“
„Зъ роду не зробивъ нѣ якого лиха: въ мене и думки такои нема. А робити будемо, якъ сами̂ побачите.“
„Ступай за мною!“
Отъ и привѣвъ єго до своєи кватиры; а тамъ усе повозы стоять, понакладовани̂ ящики, коробки, и все съ товаромъ и все позапаковувани̂. Купець и приказує: „Гляди-жь, якъ прийдуть съ ко̂ньми, такъ нехай запрягають и везуть до моєи лавки (склепу). Они вже знають, де она. Ты будь при нихъ и зъ ними перестановите всѣ ящики въ лавку и не во̂дходѣтъ во̂дъ товару. Отъ и товаришь тво̂й.“