Ця сторінка вичитана
бы тобѣ одинъ замкнутый? Усѣ три висять; а Денисъ же довго силковавъ ся, замыкаючи ихъ. Такъ такій-то Денисъ!“
То̂лько що такъ собѣ Трохимъ думає, ажь ось Денисъ и каже: „Иди-жь, товаришу, на кватиру та выноси швыдше вечеряти, та лягай спати. Або, знаєшь що? тамъ душно, я пробуду всю но̂чь на сто̂йцѣ (вартѣ); не приходи съ по̂вночи, спи собѣ. Однаково минѣ спати не хоче ся, постою самъ усю но̂чь.“
„Ось що оно означає! Тривай-же“ подумавъ собѣ Трохимъ и по̂йшовъ тихою ступою; якъ же зайшовъ, що вже Денисъ єго не бачить, такъ тутъ уже, нѣчого робити, ставъ по̂дбѣгцемъ поспѣшати, та чимъ скорше до купця; якъ на те, купець дома, и накликавши гостей, частує ихъ чаємъ. Тутъ Трохимъ, уво̂йшовши прямо и росказавъ єму всё, якъ во̂нъ за Денисомъ примѣтивъ, якъ що робилось, и якъ во̂нъ, буцѣмъ-то лавку замкнувъ а замокъ во̂дтиль во̂дпроторивъ. Купець, почувши все, спершу бувъ злякавсь такъ, що ажь поблѣдъ; далѣ ставъ дяковати Трохимови, що во̂нъ такій вѣрный и по̂днѣсъ єму ажь двѣ чашки чаю солодкого, та пресолодкого, усе таки дякуючи за єго правду, и чесну душу. А тутъ же мерщѣй пославъ знайти приказчика съ ключами. На силу десь єго знайшли. Купець