Ця сторінка вичитана
бачити у тако̂й нарузѣ (ганьбѣ)! и по̂йшовъ собѣ не оглядаючисъ.
Росказавъ се Трохимъ купцеви, а во̂нъ и каже: „Переловили тыхъ усѣхъ, що лавки обо̂крали, взяли и нашого Дениса. На нёго доказують, що во̂нъ зъ ними за одно, и що хотѣвъ ихъ навести на мою лавку, такъ во̂нъ не признає ся.“
Поко̂нчили ярмарокъ. Розраховались усѣ; купець розраховавъ и Трохима, и на всякій день даючи єму по черво̂нцеви при прощаню додавъ єму єще сто лево̂въ, и каже: „Возьми Трохиме! ты менѣ десятки тысячей спасъ; дякую тобѣ.“
5.
Трохимъ изъ столицѣ вертає домо̂въ; Денисъ доганяє єго на дорозѣ.
Отъ уже Трохимъ зрадовавсь! Тай якъ же не радувати ся! Ско̂лько во̂нъ грошей принесе до дому! Зъ роду не зароблявъ по сто̂лько! Спасибо̂, що купець давъ паперовыми, такъ ихъ можна заховати, що нѣ загублю и нѣхто не примѣтить, що въ мене они є, а золоти̂ окремо положу. Ось, узявши паперы