Ця сторінка вичитана
хався до співу на селі. А пісні з вулиці єдналися з тим, що було в його грудях, — Слухаючи тих пісень, він закрив очі, і йому снилася великодна одправа, спів і дзвони і якийсь гомін…
„Перейди місяцю, перейди місяцю,
Тай на нашу юлицю;
На наші юлиці, на наші юлиці
Тай всі хлопці молодці“ —
Громом розкочувались по селі. Дзвеніли срібними дзвіночками дівочі голоси, як бубни гули парубки, а на ставу, десь у вербах, кричали до непритомности свої пісні жаби, і, здавалось, все на землі движало і гуло.
А Семен сидів на призьбі, низенько-низенько похилившись спав і чогось усьміхався.
1914 р., 20 березоля.
м. Житомир.
