зараз уперто змагалися. Чимало полягло червоних польських конфедераток, але тяжко прийшлося й козакам, — з тридцяти тисяч, залишилося всього декілька сот чоловіка, які ще не здавалися. Насилу що дотягли до полудня, а після полудня всі згинули. Змагалися де-не-де розрізнені гуртки козаків, які бажали чесно вмерти. Один такий гурток козаків, серед яких був сам Джеджалій, уперто змагався до самої ночі. Як потемніло, то вони знайшли човен і намагались перепливти через Пляшеву, щоб попробувати щастя, переїхати. Але в той час, коли вони, шукаючи броду, тихесенько пробіралися між очеретами, одному казакові заманулося закурити люльку. Коли він став кресати огонь, то се помітили польскі вартови і кинулись до козаків. Де-які поляки були так розлютовані, шо просто стали кидатися в воду, щоб добратися до човна. Як на лихо, там було не глибоко, а дно річки було піскувате. Втікати було пізно вже, а через те козаки зчепилися з поляками на шаблях. Довго і уперто змагалися козаки, але всі вони полягли славною смертю борців за волю України. Останній козак, якого убили поляки, був полковник Джеджалій. Смертельно ранений в груди, падаючи в воду, він крикнув: „Боже, зроби так, щоб сі мизерні люде, які вміли зраджувати, які не мали розуму в боротьбі, мали належну покуту за горе України, яку вони довели до провалля. Хай вічно вони шукають того броду для неї, який я знав!“ „Вмер останній борець
