Ця сторінка вичитана
тут сидять московські манахи і впорядковують своє господавствечко, розраховуючи на добрий пожиток, який може бути від козацької усипальниці. Одно тільки що тішило мене, не та любов простого люду, яка жиє в споминах рідного минулого. Тільки та любов кріпка, як криця, і не переможна, коли вона йде від чистого народнього серця. — Так думалось мені.
Дядько Трохим байдуже, як і вчора, поганяв свої коненята, а я сидів і з думками та гадкими все далі од'їзжав від того місця — „де козаки сплять“.
1911-р., 10 вересня.
М-ко Краснопіль, на Волині.
