Духів спів і бренкіт цітри
Із розскелини луна',
Раптом гай квіток зьявився,
Наче ярая весна.
Квіти сміливі, непевні,
Листє дивне і буйне,
Пахнуть, красні-ясні, вьються,
Іх жага́ до долу гне.
Рожі, наче дикий пломінь,
Раптом бли́снули в гаю,
І знялись лілеі к небу,
Мов колонни з кришталю.
Зорі, мов великі сонця,
Погляд любий, палкий шлють,
В келих ліліі великий
Променисті хвилі ллють.
Але ми з тобою, любко,
Теж змінилися в сей час:
Злото, шовк, походні ясні
Сяють скрізь навколо нас; —
Ти принцессою зробилась,
Замість хати замок став,
Пані, лицарі і джури,
Танці… гомін залунав.
