Цю сторінку схвалено
— 10 —
Л. У. |
21.
То ти вже про те і не зга́дуєш, ні, —
Що серце давно віддала́ ти мені́?
Те миле й зрадли́ве серде́нько своє! —
Чі в світі миліше й зрадли́віше є?
Забула й кохання моє в одну мить?
І ту́гу, що й досі серденько гнітить?
Що́ більше: кохання, чі ту́га моя?
Обоє безмірні, — лиш те знаю я!
Л. У.
22. Як би тільки кві́тоньки знали, |