Цю сторінку схвалено
— 28 —
Губки, рученьки та чоло,
І одказує нарешті:
„Панночко, я ваш коханок,
Син розумного старого
Рабина у Сарагоссі,
Люде звуть єго Ізраель“.
М. С.
Проща до Кевляру.
1.
В вікні стояла мати,В постелі син лежав.
„Ідуть прочане з церкви,
Ти б подивитись встав!“
— Не маю сили, мамо,
Не бачу світу я,
Бо вмерла люба Гретхен,
Дівчи́нонька моя.
„Вставай, підемо в Кевляр,
Помолимось собі,
Там Божа мати силу
І втіху дасть тобі.“
Святі коро́гви мають,
І дзвони всі гудуть, —
То з Кельна в Кевляр люде
В процесіі ідуть.
В гурті і мати сина
Недужого вела;
