Так, дитиночка чудная,
По-ночі співаю й я;
Пісня може й невесела,
Та нудьга пройшла моя.
2.
І сам я не знаю, від-чого
Нудьга обгортає мене,
Для-чого я згадую завше
Повірря колишнє, сумне.
Смеркає… Повітря темніє,
Рейн тихо, журливо біжить,
Над Рейном на кручах ще сонце
Останнім промінням блищить.
На кручі — там краля-дівчина
В промінні седить чарівна;
Блищить єі гарне намисто,
Росчісує коси вона.
І гребінем з золота чеше
Вона золотую косу,
І пісню співає, що має
Чудову, могучу красу.
Почувши ту пісню, — рибалка
Про долю свою забува,
Пильнує не камні підводні,
А кручу, де краля співа.
Я знаю, рибалка потоне
У темній річній глибині,
