Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/61

— 53 —

18.

В тумані далеко край неба
Он город малюнком зъявивсь;
Густою вечірнёю млою
Він, ніби серпанком, закривсь.

Зривається вітер холодний,
Зриваються хвилі страшні;
Рибалка щось сумно керує
Зо мною на мому човні.

Он сонечко ще раз зъявилось,
Із низу у гору сія,
І ще раз побачив я місто,
Де зрадила мила моя.

М. С.

---

20.

Я знов по сьо́му місті йду
На вулицю знайо́му,
В сім домі любая жила,
Як пусто, глухо в йо́му!

Ох, давлять вулиці тісні!
Будова вся похила,
Здається, пада на мене!…
Геть! бути тут не сила!

Л. У.

---

21.

Знов прийшов я до того будинку
Де вона присягалась колись;
Де кохана зронила сльозинку,
Там гадюки тепер завелись.

Л. У.

---