Цю сторінку схвалено
— 53 —
18.
В тумані далеко край неба
Он город малюнком зъявивсь;
Густою вечірнёю млою
Він, ніби серпанком, закривсь.
Зривається вітер холодний,
Зриваються хвилі страшні;
Рибалка щось сумно керує
Зо мною на мому човні.
Он сонечко ще раз зъявилось,
Із низу у гору сія,
І ще раз побачив я місто,
Де зрадила мила моя.
М. С.
20.
Я знов по сьо́му місті йду
На вулицю знайо́му,
В сім домі любая жила,
Як пусто, глухо в йо́му!
Ох, давлять вулиці тісні!
Будова вся похила,
Здається, пада на мене!…
Геть! бути тут не сила!
Л. У.
21.
Знов прийшов я до того будинку
Де вона присягалась колись;
Де кохана зронила сльозинку,
Там гадюки тепер завелись.
Л. У.
