Сторінка:Книги битія українського народу 1921.djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

18. І покарав їх Господь: бились вони між собою і попали в неволю іспершу під Македонян, а вдруге до Римлян.

І так покарав Господь род чоловічеський: що найбільша часть його, сама просвіщенна, попалась в неволю до римських панів, а потім до римського імператора.

19. І став римський імператор царем над Народами і сам себе нарік богом.

20. Тоді возрадувався діявол і все пекло з ним. І сказали в пеклі: „Оттепер уже наше царство; чоловік далеко одступив од Бога, коли один нарік себе царем і богом вкупі“.

21. Але в той час змилувався Госдодь, Отець Небесний, над родом чоловічим і послав на землю Сина Свого, щоби показать людям Бога, Царя і Пана.

22. І прийшов Син Божий на землю, щоб одкрити людям істину, щоб тая істина свободила род чоловічий.

23. І навчав Христос, що всі люде братія і ближні, всі повинні любить попереду Бога, а потім один другого, і тому буде найбільшая шана од Бога, хто душу свою положить за други своя. А хто перший між людьми хоче бути, повинен бути всім слугою.

24. І сам на собі приклад показав: був розумнійший і справедливійший з людей, стало буть Царь і Пан, а явився не в постаті земного царя і пана, а народився в яслах, жив у бідності, набрав учеників не з панського роду, не з учених фільософів, а з простих рибалок.

25. І став народ прозрівать істину: і злякалися фільософи і люде імператора римського, що істина бере верх, а за істиною буде свобода, а тоді вже не так легко буде дурить і мучить людей.