26. І засудили на смерть Ісуса Христа, Бога, Царя і Пана і претерпів Ісус Христос оплеванія, заушенія, бієнія, хрест і погребеніє за свободу роду чоловічого тим, що не хотіли приняти його за царя і пана, бо мали другого царя — кесаря, що сам себе нарік богом і пив кров людськую.
27. А Христос-Царь свою кров пролив за свободу рода чоловічого і оставив на віки кров свою для питанія вірним.
І воскрес Христос в третій день і став Царем неба і землі.
28. Ученики його, бідні рибалки, розійшлись по світу і проповідували істину і свободу.
29. І ті, що приймали слово їх, стали братами між собою — чи були преж того панами або невольниками, фільософами або невченими — усі стали свободними кровію Христовою, котору зарівно приймали, і просвіщенними світом правди.
30. І жили христіяне братством, усе у них було общественне, і були у них вибрані старшини; і ті старшини були всім слугами, бо Господь так сказав: „Хто хоче бути першим, повинен бути всім слугою“.
31. Тоді імператори римськії і пани і чиновні люде і вся челядь їх і фільософи піднялись на христіянство і хотіли викоренити Христову віру, і гибли христіяне, їх і топили, і вішали, і в чверті рубали, і пекли, і залізними гребінками скребли, і инні тьмочисленнії муки їм чинили.
32. А віра Христова не уменшалась, а чим гірше кесарі і попи лютували, тим більше було вірующих.
33. Тоді імператори з панами змовились і сказали поміж собою: „Уже нам не викоренити христіянства; піднімемось на хитрощі, приймемо її самі,
