невидана нецензурна поема Шевченка. Я читав і перечитував її цілу ніч і зовсім впивався нею“. В рік смерти Шевченка написав Костомарів про силу того вражіння, котре зробили на нього ненадруковані твори Шевченка, що він перестрашився. „Я побачив, — писав Костомарів, — що муза Шевченка роздирала заслону народнього життя. І страшно, й солодко, й боляче, й захоплююче було заглянути туди!!! Поезія завжди йде наперід, завжди відважується на сміливе діло; її слідами йдуть історія, наука та практична праця… Тарасова муза прорвала якусь підземельну тему, вже кілька віків замкнену багатьома замками, припечатану багатьома печатками“.
Коли дійсно Костомарів познайомився з „Сном“ Шевченка перший раз по особистій зустрічі, остатня визначує час, перед яким не повстали „Книги битія українського народу“, бо вони виказують позички з кількох поетичних творів Шевченка, між иншим з його поеми „Сон“. Що „Книги битія українського народу“ це твір Миколи Костомарова, маємо свідоцтво Панька Куліша в його Споминах про Костомарова в рік смерти остатнього. Куліш відкрив, що в часі його неприсутности в Київі Костомарів написав по українськи так звані „Книги битія українського народу“, наслідуючи „Книги польського народу“ Міцкевича. Правда, згадуючи тут і там про часи Кирило-Методіївського Братства, Куліш мішає з собою історичну правду з творчостю власної уяви, одначе щодо правдивости Кулішевого свідоцтва про Костомаровове авторство „Книг битія українського народу“ нема чого сумніватися, бо на це вказує і мова твору і його думки.
І „Книги польського народу“ Міцкевича й „Книги битія українського народу“ Костомарова вийшли з віри в містичне післанництво Славянщини, що має відродити постарілу людськість. Джерелом містицизму є посунена до екстази реліґійність вибраних одиниць, що вірять в надприродне порозуміння своїх душ із Богом. А коли містицизм зіллється з запалом і захопленням патріотичних почувань, тоді він стає патріотичним містицизмом або месіянізмом. Таким месіяністичним славянофільством були перейняті братчики Кирило-Методіївського Товариства, а для пропаґанди
