4. Написав листи до Щепкина і до Кулїша. Прошу їх — моїх великих друзяків, покинути усякі житєві, чи службові клопоти та приїхати тижднїв на два до мене, а „аще совість не зазрить“, так і на довше. Який би я був щасливий, коли-б стало ся так, як бажаю! Ачей же може й станеть ся!
(5, 6 і 7 грудня не записано).
8. Усї отсї чотири днї писав поему. Назви ще не прибрав. Здаєть ся назву її „Неофітами“, або — перші християне. Добре, коли-б Щепкин не зрадив мене. Отсю поему я присьвячую єму і вельми превельми хотїв би я перечитати її єму і послухати єго певну і приязну думку про неї. Не відаю, коли я візьму ся за „Дервиша і Сатрапа“, але почуваю, що мене вельми тягне писати.
9. В товаристві чесних артистів Климовського, Владимирова та Платонова сьвяткував іменини загальної, а найпаче театральної красунї Ганни Дмитровни; а як її на призвище — то й не скажу. Сьвяткував не лукаво, по просту мовити: відповідно нагодї і місцю; се-б то на некористь чарівній родинї m-me Гільде.
10. У вечері сегоднї Варенцов вернув ся з Петербурга і привіз до мене лист від Кулїша і єго „Граматку“, тільки що надруковану. Як гарно, розумно і благородно скомпоновано отсего цїлком нового букваря! Дай Боже, щоб він приняв ся серед нашого бідолашного народу. Се перший вільний промінь сьвіту, що може зазирнути до здавленної панами голови невольничої.
Варенцов привіз менї з Москви поклон од Щепкина, а від Бодянського поклон і коштовний подарунок — книжку єго „о времени происходженія славянскихъ письменъ“, в книзї є й зразки давних славянських лїтер. Сердечне дякую Осипові Максимовичу за єго коштовний дарунок. Єго книжка вельми поповнила наше письменство історичне.
Ще привіз він для Н. Н. Якобі патрет нашого відомого еміґранта апостола Герцена; патрет мальо-
