шись до господи застав на столї листа від Серґія Тимофієвича Аксакова. Найприязнїйший, сердешний лист. На кінцї листу додає, що мій „Матрос“ рушив нарештї. Він передав єго Каткову, редактору „Русскаго Вѣстника“. Сподїваючись на прийшле благо, беру ся переписувати другу частину „Матроса“.
14. Сегоднї зайшов до Піунової. Бесїду зняли, що небавом кінець її театрального року і що треба міркувати про оновлення контракту. Їй, бідненькій, страх як не хочеть ся зіставати ся в Нижньому Новгородї і не тямить вона, куди-б єго подати ся. Є охота до Казанї, але-ж там страшно їй якоїсь Прокофієвої — великої інтриґантки. Щоб запомогти їй в отсїй лихій годинї, я напишу до директора харьківського театру і прохатиму М. С. Щепкина, щоб і він потяг руку за неї. Як би то добре було перебрати ся їй до Харькова.
15. Не відкладаючи в довгу торбу, сегоднї-ж написав листа в Харків до директора театру — до мого великого друга, який то вийде добуток з моїх не хитрих заходів.
16. Вже хотїв скінчити листа до мого великого друга та згадав собі, що сегоднї не почтовий день. Покинув листа і взяв ся за „Матроса“. Невимовно нудна робота. Письменникам треба платити властиво не за написання, а за переписування їм своїх творів. У вечері, вернувшись з театру, застав листа від мого ґенїяльного друга. От і добре, що я свого листа не скінчив. Між інчим пише він, що вже пустив між люди мої малюнки. Спасибіг єму жвавому.
17. Скінчив недокінченого листа, одіслав на почту і взяв ся за „Матроса“.
18. Сегоднї чимало таки здивував ся я, зустрівши у Брилкина давного мого поклонника щирого В. Н. Погожева. Він тут по якимсь справам служби і завтра їде в Москву.
19. Сегоднї моя возлюбленниця ще раз грала ролю Тетяни: чарівна, як вперше. Але Климовський в ролї Чупруна і мімікою і вимовою — ван-
