порі єго віку склала ся єму така пригода, що зразу постановила єго на власні ноги. Ось яка була та пригода. Раз якось на вулицї, здається, каже він на Литейній, але запевне не ручить ся, вхопили єго два гайдуки, посадовили в карету, завязали єму очи тай везуть і везуть. На останку привозять єго в розкішний будуар, треба гадати до якоїсь найзаміжнїйшої особи. Аж ось приходить в будуар і таємнича властителька єго. Уся вона в дезабилье (се єго власні слова), тількі твар прикрита у неї маскою. Тут пішло у них таємниче кохання… Потім знов завязують єму очи, знов в карету, привозять туди, звідкіль взяли і оден з гайдуків дає єму пак асиґнаций, нї більш, нї менш, як 20 тисячів рублїв.
Довго міркував він, яку б єго на отсїх нестеменних підвалинах заснувати собі пришлість? Байдуже знехтував він шаноби і золото, та, уважаючи на внутрішнї поривання, пристав до скромного товариства поклонників Мельпомени. Тут в ролях: Едипа, Фінґаля, Дмитра Донського, да в Капнїстовій „Ябеді“, на превеликий жаль не згадає тепер в якій ролї, зажив собі незвичайного успіху. Але-ж, через інтриґу знаменитого учителя Каратигина-Яковлева, мусїв покинути сцену і піти в морську службу. Вже-ж пак не інак, як лейтенантом. Двичі плавав він округ сьвіта, а раз, укупі з Лазаревим до північного бігуна. Під отсю плавбу він запевне довідав ся, звідкіль береть ся деревяна олїя, що не до ладу називають прованським маслом. Рідний край сієї олїї між Лїворно, а Санґапуром (Предивне знаттє ґеоґрафії!) на острові Провансї. На тому острові росте величезне дерево, маслина, от з єго й випуськають олїю, так самісенько, як у нас на веснї випуськають сік з берези. Островом тим орудує Англичанин, Француз і Італїян; а вже ми і Нїмцї у них добуваємо отієї дорогої олїї. З корабля перейшов він в Одесї в земський суд, не скажу вже яким урядником. Тут він був голїнним бражником, пристав до гурту полїтиків. От за се єго й закинули арештантом без терміну, до фор-
