Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/136

— 104 —

— „Я не старець, пане!
Я, як бачте, гайдамака.“
— „Який же поганий!
— „Відкіля ти?“
 — „З Керелівки.“ ¹⁴
— „А Будища ¹⁵ знаєш?
І озеро коло Будищ?“
— „І озеро знаю,
От-там воно; оцім яром
Втрапите до ёго.“
— „Що, сёгодня ляхів бачив?“
— „Нігде ні одного;
А вчора було багато.
Вінки не святили:
Не дали ляхи прокляті.
За те ж їх і били!
І я, й батько святим ножем;
А мати нездужа,
А то й вона б.“
— „Добре, хлопче.
Ось на ж тобі, друже,
Цей дукачик, та не згуби.“
Узяв золотого,
Подивився: „Спасибі вам!“
— „Ну, хлопці, в дорогу!
Та чуєте? без гомону.
Галайдо, за мною!
В оцім яру є озеро
Й ліс по-під горою,
А в лісі скарб. Як приїдем,
То щоб кругом стали,
Скажи хлопцям. Може, лёхи
Стерегти осталась
Яка погань.“
 Приїхали,
Стали кругом ліса;
Дивляться — нема нікого...

„Ту їх до-сто-біса!