Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/137

— 105 —

Які груши уродили!
Збивайте, хлопьята!
Швидче! швидче! От-так! от-тас!“
І конфедерати
Посипалися до-долу,
Груши гнилобокі.
Позбивали, упорались;
Козакам нівроку,
Найшли лёхи, скарб забрали,
У ляхів кишені
Потрусили, та й потягли ²³⁾
Карати мерзених
У Лисянку.¹⁶

---

 

Бенкет у Лисянці.²⁴⁾

Смеркалося. Із Лисянки
Кругом засвітило:
Отто Гонта з Залізняком
Люльки, закурили.
Страшно-страшно закурили!
І в пеклі не вміють ²⁵⁾
От-так курить. Гнилий Тикич
Кровъю червоніє
Шляхецькою, жидівською;
А над ним палають
І хатина, і будинок;
Мов доля карає
Вельможного й неможного.
А серед базару
Стоїть Гонта з Залізняком,
Кричять: „ляхам кари!
Кари ляхам, щоб каялись!“
І діти карають.
Стогнуть, плачуть; один просить,