Перейти до вмісту

Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/143

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 111 —

Ось копійка... подивися...
Хиба ти не знаєш?“
— „Знаю, знаю,“ і свячений
З халяви виймає.
„Признавайсь, проклятий жиде,
Де моя Оксана?“
Та й замахнувсь.
 „Ховай Боже!...
В будинку... з панами...
Вся в золоті...“
 — „Виручай же!
Виручай, проклятий!“
— „Добре, добре... Які ж бо ви,
Яремо, завзяті!
Іду зараз і виручу:
Гроші мур ламають, —
Скажу ляхам — замість Паца...“
— „Добре, добре! знаю.
Іди швидче!“
 — „Зараз, зараз!
Гонту забавляйте
З пів-упруга, а там нехай.
Ідіть же гуляйте...
Куди везти?“
 — „У Лебедин! 18
У Лебедин, — чуєш?“
— „Чую, чую.“
 І Галайда
З Гонтою танцює.
А Залізняк бере кобзу:
„Потанцюй, кобзарю,
Я заграю.“
 Навприсядки
Сліпий по базару
Оддирає постолами,

Додає словами: