Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/164

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 132 —
Гайдамаки.
(Варъянти по особому виданню цієї поеми 1841 р. Спб.)


1)Перед паном Хведором
Ходить жид, ходить
І задком
І передком
Перед паном Хведірком
Ходить жид, ходить!

Прим. У виданню 1841 ці 6 строк надрюковані курсивом.

2)Коли нема щастя, коли нема долі?
Літа молодиї марно пропадуть;
Один я на світі — стебло серед поля!
Ёго буйні вітри полем рознесуть.

3)»З ним тепер нічого робить.
Западим церкву?« »Гвалт, рятуйте
Хто в Бога вірує!« кричить
На дворі що є сили.
Ляхи зомліди: »хто такий?«
Оксана в хаті... »вбили, вбиди!«
Мліє та й пада, а старший...

4)а то й дзвона не діждемо — заснемо!

Гуртом.

Справді заснемо; співай яку-небудь.

5)Літа оред сизокрилий.

6)Як-би таки або так...

і далі 7 строк до »цу-цу!...« у вид. 1841 надрюковані курсивом.

7)Де Богун той, де та зіма?
Ингул що-зіму замерзає —
Невстане Богун загатить
Шляхетським трупом...

8)Думали теє... а зробилось.

9)Лягли, і в голови неклали,
Що вже ніколи не вставать.

10)Щоб не побачили злі люде...

11)Як козаки шляхту тяжко покарали,
Щоб не забували ляха проклинать.

12)Тяжко важко!... Кат панує,
А їх не згадають.

У вид. 1841 р., котре підписано цензором Корсаковымъ ці два вірші були надрюковані.

13)Так ідучи думав в латаній свитині,
Сердега Ярема...

14)А найперша Медведівка
Хмари нагріває...

У виданню 1841: Небо нагріває; у вид. Семиренка: Хмари нагріває. На властнім екземплярі Шевченка, вид. Семиренка зроблена оливцем поправка: Небо нагріває. А у вид. Кож. знов: хмари. (Прим. Ред.)

15)Муки страшної, щоб пекло
Затряслося, мліло.«
— «Добре, хлопче, ножі будуть
Аби щоб хотілось.
Хочеш з нами у Лисянку?«
— »На край світа... пане,
На край світа, та не найду,
Не найду Оксани!«
— »Може й найдеш! ходів з нами,
Я все забуваю,
Як зовешся?« — »Яремою.«
»Призвище?« — »Не маю!«
»Хиба байстрюк? без призвища —
Запиши, Миколо,
Есаулом. Без призвища...