Ця сторінка вичитана
— 137 —
житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозміжованою останеться на віки од моря і до моря славянская земля. Про те, що діялось на Україні 1768 року, розсказую так, як чув од старих людей: надрюкованого и крітікованого нічого не читав, бо здається і нема нічого. Галайда в половину видуманий, а смерть вільшанського титаря — правдива, бо ще є люде, которі ёго знали. Гонта і Залізняк, отамани того крівавого діла може виведені в мене не так, як вони були, — за се не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розсказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: „коли старі люде брешуть, то й я з ними.“
