Цю сторінку схвалено
1845.
НЕВОЛЬНИК.
(Поема.)
Посвященіє.
Думи мої молодиї,
Понуриї діти!
І ви мене покинули!…
Пустку натопити
Нема кому!… Остався я,
Та не сиротою,
А з тобою, молодою,
Раю мій, покою,
Моя зоре досвітняя,
Єдиная думо
Пречистая!… ти вітаєш…
Як у того Нуми
Тая німфа Егерія, —
Так ти, моя зоре,
Просияєш надо мною,
Ніби заговориш,
Усміхнешся… Дивлюся я —
Нічого не бачу…
Прокинуся — серце плаче,
І очі заплачуть.
Спасибі, зіронько!
